Розглянемо, які пам'ятники зараз можна зустріти в різних регіонах України.
Християнські традиції поховання в Україні
Християнство є домінуючою релігією на території України. Тому більшість пам'ятників на цвинтарях мають хрести. Зазвичай після поховання встановлюють дерев'яний або металевий хрест, який через рік замінюють на повноцінний пам'ятник з каменю. Раніше (до початку XX століття) менш заможні люди до хреста кріпили табличку з ім'ям покійного і залишали його назавжди. Через рік після поховання хрест замінюють на пам'ятник з інших, більш благородних матеріалів (граніту, мармуру, фотоскла). Пам'ятник може закінчуватися хрестом, або буде мати його зображення. Також на ньому можуть бути розміщені фотографія покійного, епітафія, зображення дерев і квітів.
У Львівській області на кладовищах можна знайти могили заможних громадян, чиї надгробні пам'ятники прикрашені янголами, квітами, свічками, накидками. Крім того, існують родинні склепи, де знаходяться останки цілих сімей. Самі могили в склепах прикрашені не так багато, як зовнішня надбудова.
Приклади християнських пам'ятників: Байкове кладовище (м.Київ), Лісове кладовище (м.Київ), Берковецьке кладовищі (м.Київ), Колумбарій (м.Київ).
Ритуальні традиції іудеїв
Іудейські традиції заповідають влаштовувати кладовища за межами міста. Але, через історичні особливості поселення іудеїв, кладовища часто розташовувались в єврейських районах. На жаль, це не врятувало їх від знищення вандалами.
Іудаїзм забороняє розміщувати на пам'ятник фото покійного, зображення квітів або тварин. Взагалі, пам'ятник повинен бути скромним без зайвих прикрас, оскільки в час смерті всі рівні. Священне писання євреїв наказує не приходити на цвинтар без потреби. Краще дочекатися дня поминання покійних або річниці смерті. В інші дні потрібно займатися справами живих.
Традиційний іудейський пам'ятник на могилу - це невелика прямокутна плита, заокруглена зверху. Напис на пам'ятнику йде в певному порядку: спочатку вказують призначення плити, потім ім'я покійного і ім'я його батька, потім дата смерті (згідно іудейського календаря) і посмертні побажання. Для нанесення написів використовують або іврит, або локальну мову (українську, російську). Малюнок на надгробній плиті також може містити зірку Давида.
Подивитися на іудейські цвинтарі можна в Києві (Лук'янівське і Куренівське), в Тернополі, в Одесі (Перше і Третє, Таїровське).
Мусульманські традиції поховання
Кожен мусульманин в своєму житті керується Шаріатом - зведенням законів і правил. Відповідно до Шаріату, мусульманин починає готуватися до смерті ще за життя на землі. Особливий обряд починають здійснювати над людиною, як тільки вона опиняється на смертному одрі. Покійний повинен бути похований впродовж доби після смерті.
Після смерті людину вкривають тканиною - саваном, яку приготували його родичі. Бажано щоб тканина була новою, але якщо людина бідна, то підійде будь-яка тканина. Якщо мова йде про поховання багатої людини, то його вкривають трьома шматками тканини.
Мусульмани не використовують трун і укладають покійного прямо в землю. Після того як тіло опинилося в землі, на нього кидають жменю землі і читають рядки з Корану. Потім могилу засипають повністю і поливають водою. «Правильно» засипана могила піднімається над рівнем землі на висоту 4-х пальців.
При похованні важливо, щоб ноги покійного були спрямовані в бік Кибли. Забороняється ховати мусульманина на загальному кладовищі, як і не можна ховати немусульманина на мусульманському кладовищі.
Як пам'ятник використовують надгробні плити, прикрашені цитатами з Корану із зазначенням імені покійного. Фасад кожного пам'ятника на кладовищі повинен бути повернений у бік Мекки. Зведення інших ритуальних споруд не вітається, оскільки це може ображати почуття бідних жителів.
Розташовані: Крим, Гурзуф (Гурзуф-Азіз).
Язичницькі поховання
У язичників існує традиція готувати собі «смертний одяг». Ще за життя люди старшого віку купують собі новий одяг для поховання. Іноді можуть його одягати на великі свята. Біля вмираючого ставлять склянку з водою, і залишають його там ще на 40 днів після смерті, щоб душа могла напитися перед довгою дорогою.
Покійного виносять з дому вперед ногами, щоб смерть не могла повернутись до дому. Існувала практика повертатися з кладовища «задом наперед». Попереду похоронної процесії йшла людина, який за допомогою спеціальної металевої кульки видавав специфічні звуки.
У язичницької традиції не існує траурного чорного кольору. Це пов'язано з тим, що люди вірили в переродження душі, а значить і не сприймали смерть як жахливе непоправне горе. Тому, на похорон одягали білий одяг, а на прапор зав'язувалали білу стрічку.
Щоб відзначити місце поховання, встановлювали дерев'яну палицю, на якій споруджували невеликий двосхилий дах, теж з дерева. Також на пам'ятках розміщували релігійні символи: символ вічності, Алатир (восьмикутна зірка), знак Велеса, знак Нави.
Престиж жителів села залежав від того наскільки доглянутим є кладовище. На могилах висаджували барвінок, м'яту, любисток. А також плодові дерева, фрукти з яких можна було вживати в їжу. Але, в той же час, продавати їх категорично заборонялося. На пам'ятник завжди пов'язували вишитий рушник, який міняли щороку на Великдень.
На даний момент в Україні немає виключно язичницьких кладовищ. Поховання за язичницьким обрядом обрядах відбуваються на загальних кладовищах.
У цій статті ми розглянули традиції поховання різних релігійних громад України. Наступна наша стаття буде присвячена похоронним обрядам країн світу. НЕ пропустіть!
